Нікрітін Соломон Борисович

Нікрітін Соломон Борисович
Народження	12 грудня (30 листопада) 1898(1898-11-30) Чернігів, Російська імперія
Смерть	3 грудня 1965(1965-12-03) (67 років)
	Москва, Російська РФСР, СРСР
Поховання	Востряковський цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Навчання	Вищі художньо-технічні майстерні
Діяльність	художник, письменник, дизайнер, графік, унаочнювач, art theorist
Брати, сестри	Нікрітіна Ганна Борисівна

Соломон Борисович Нікрітін (нар. 30 листопада (12 грудня) 1898, Чернігів, Російська імперія — пом. 3 грудня 1965, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський художник, теоретик мистецтва, представник напрямку російського авангарду.

Біографія

Народився 1898 року в Чернігові в родині зубного лікаря, єврей. Навчався у Київському художньому училищі та студії Олександра Мурашка (1909—1914), приватній школі Леоніда Пастернака у Москві, майстерні Олександра Яковлєва в Петрограді.

У 1917 році повернувся до Києва, відвідував школу-студію Олександри Олександрівни Екстер. У 1920 році брав участь у конкурсі на найкращий військово-політичний плакат для Червоної Армії і отримав другу премію. У цьому ж році брав участь в оформленні балетної постановки Бр. Ніжинської. Влітку 1920-го, у зв'язку з наступом на Київ польсько-українських військ евакуювався до Харкова, де за щасливим збігом обставин, разом з художником Климентом Редько вони показали свої роботи Анатолію Луначарському. Нарком забезпечив їх рекомендаційними листами до Москви для продовження освіти, у Вищих художньо-технічних майстернях.

Восени 1920 року Соломон Нікрітін вступив до ВХУТЕМАС до класу Василя Кандинського.

До 1922 року сформулював новий напрям мистецтва «Проєкціонізм» і заснував «Проєкційний театр», заснований на ідеях біомеханіки. У 1924 році до групи «проєкціоністів» входили: Климент Редько, Сергій Лучишкин, Олександр Тишлер, Михайло Плаксін, Микола Тряскін. Група яскраво виступила на «Першій Дискусійній виставці активного революційного мистецтва» в Москві (1924).

На початку 1920-х років Нікрітін завоював у Москві першу премію на конкурсі проєктів оформлення Червоної площі до Третього конгресу Комінтерну.

Працював над розробкою і створенням програми нового аналітичного мистецтвознавства. У 1925 році Соломона Нікрітіна офіційно призначено керівником «Аналітичного кабінету» Музею живописної культури в Москві. На цій посаді він працював до його закриття в 1929 році.

У 1930-ті роки він був головним художником Політехнічного музею та Всесоюзної сільськогосподарської виставки, нині ВДНГ.

У 1934 році написав свою найвідомішу картину «Суд народу» (Третьяковська галерея). У 1935 році представив на суд «Всекохудожника» картину «Старе і нове», після скандалу дивом залишився на волі. Тому, припинив експериментальну творчість і довго не виставлявся на виставках.

У роки німецько-радянської війни брав активну участь з дружиною у підготовці «Вікна ТАРС».

Соломон Нікрітін став одним з улюблених художників колекціонера Георгія Костакі, завдяки якому збереглося багато робіт художника.

Персональні виставки художника відбулися у 1926 і 1927 рр. у музеї живописної культури в Москві. У 1932 р. — Виставка творів Ахметьєва, Прусакова та Нікрітіна пройшла в московському Клубі майстрів мистецтв. Персональна виставка «Живопис і графіка С. Б. Нікрітіна за 1951—1955 рр.» була організована у виставковому залі МОСХа. Посмертна виставка Соломона Нікрітіна пройшла там же в 1969 році. Персональна велика виставка художника «Сфери світла, станції темряви» відбулася у Салоніках у 2004 році. А у 2007 році з 1 червня по 9 вересня виставка його робіт «Соломон Нікрітін. Живопис і графіка 1920-1930-х.» проходила в залах тимчасових виставок Третьяковської галереї.

Нагороджений медалями: «За перемогу над Німеччиною» (1945), «В пам'ять 800-річчя Москви» (1948).

Родина

• Сестра — Ганна Борисівна Нікрітіна (1900—1982), актриса Великого драматичного театру, дружина поета Анатолія Марієнгофа.
• Дружина — Дора Ізраілівна Каждан (1899—1975)

Література

• Solomon Nikritin, Avantgarde and Ukraine, p. 195., Catalog, an Exhibition of the Villa Stuck Munich, !993, Germany.
• Костин В. ОСТ Л., Wlfr.PedbKoKH. Дневники, письма… М., 1976;
• Ракитин В. Ст. в кат.: Коллекция Георгия Костаки. Искусство русского авангарда.
• Лондон, 1981 (англ. та нім. мовами), с. 330—338;
• Кат.-альбомы в-ки: 20-30-е годы. ГРМ. Л., 1988, с. 41; М. 1989, с. 267;
• Каменский А. А. — Творчество, 1991, № 6.
• Адаскина Наталья. Соломон Никритин. Сферы Света — Станции Тьмы // Третьяковская галерея. — 2004. — № 4 (11 листопада). — С. 94—101. Архівовано з джерела 3 грудня 2020. Процитовано 18 серпня 2020.
• Пелипейко Татьяна. Картина Соломона Никритина «Суд народа», 1934 год: Программа с участием Натальи Адаскиной // Эхо Москвы. — . Архівовано з джерела 13 квітня 2021. Процитовано 18 серпня 2020.
• Адаскина Наталья, Джон Боулт, Николетта Мислер, Мария Цанцаноглу, Соломон Никритин. Сферы Света — Станции Тьмы. Каталог выставки, (греческий, русский, английский). Государственный Музей Современного Искусства — [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Коллекция Костаки, Салоники, 2004.
• Пчелкина Л. Р. Проекционисты. Группа «Метод» \\ Энциклопедия русского авангарда. Изобразительное искусство. Архитектура [Составители: В. И. Ракитин А. Д. Сарабьянов]. — М., 2014. — Том III. — Книга 1-2. С. 155—157.
• Пчелкина Л. Р. Соломон Никритин — художник и теоретик. К вопросу о разработке Тектонического исследования живописи // Искусствознание. 3-4/2014. — М.: ГИИ. — С. 342—355.
• Пчелкина Л. Р. «Биомеханика движения и звука в Проекционном театре Соломона Никритина». \\"Театр. Живопись. Кино. Музыка" 1\2014. с.105-129.

Посилання

• Сторінка порталу «Маслівка», присвячена творчості художника [Архівовано 18 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Аналітичний кабінет МЖК. Про Соломона Нікрітіна та його проєктах розповідає куратор виставки «Авангард. Список № 1» Любов Пчолкіна.